Історія акції

Головна ідея

Суть цієї спільної дії полягає в оновленні традиції паломництва українців на могилу Тараса Шевченка до дня перепоховання поета - 22 травня. Але вона відрізняється від традиційних травневих заходів у Каневі.

По-перше, головним змістом акції є живе читання текстів Шевченка і живе спілкування людей, що приїздять у Канів з усіх кінців країни. Акція є вільною від «офіційних заходів», промов і партійної пропаганди.

По-друге, організовують її самі учасники. Кожен з них приїздить до Канева не як пасивний глядач, а як носій національної пам'яті й творець українського майбутнього.

По-третє, «Проща до Тараса» відбувається на цілком добровільних засадах. Кожна група людей чи окрема людина приїздить до Канева власним коштом і з автономним забезпеченням, оргкомітет забезпечує лише загальну координацію.

Ініціатором акції виступив у травні 2007 року Рух добровольців «Простір свободи». Ставилося одразу кілька завдань - об’єднати людей, які хочуть читати і розуміти Шевченка, очищаючи його духовну спадщину від шаблонів і стереотипів і творячи в такий спосіб українське майбутнє; започаткувати щорічну традицію, яка має набувати все більшого розмаху і щоразу нових форм; сприяти поступовому перетворенню Канева на «місто Шевченка» - важливий осередок культури й туризму. За задумом, кульмінацією цієї ініціативи має стати 2014 рік, коли відзначатиметься 200-ліття Шевченка.

Завдяки спільним діям громадських об’єднань і людей доброї волі вже через рік Проща стала реальністю.

Проща до Тараса – 2008

В неділю, 18 травня 2008 року на Прощу до Тараса з’їхалися кількасот близько людей. Понад 150 із них провели суботу і ніч на неділю в наметовому містечку на березі Дніпра, де мали змогу поспілкуватися, відпочити і переглянути документальний фільм Юрія Макарова «Мій Шевченко».
Центральною подією 18 травня стала акція «Живий Кобзар» на Тарасовій Горі, що розпочалася Шевченковим віршем «Молитва». Люди, що з’їхалися з усіх кінців України, прочитали улюблені вірші та уривки з «Кобзаря», а також склали з фрагментів-областей велетенський пазл - зображення України з віршем Шевченка «Молитва».

Під Тарасовою горою на березі Дніпра учасників Прощі порадували своєю музикою гурти «Сад» (Київ), «Дель Тора» та «Свобода» (Полтава). Всі музиканти грали цілком безкоштовно.

Фоторепортаж із Прощі до Тараса – 2008 дивіться тут.

Проща до Тараса -2009

В 2009 році центральною ідеєю Прощі до Тараса стало утвердження християнських цінностей в українському суспільстві.

Шевченко – поет насамперед уселюдський і глибоко християнський. Через усвідомлення цієї основи його творчості українці здобувають тверде підґрунтя для гармонійного національного розвитку.

В рік, коли споживацьке ставлення до життя привело Україну і все людство до матеріальної й моральної кризи, було особливо важливим звернутися до духовних цінностей, які мають посісти наріжне місце в житті людини.

«Час підняти християнські цінності на найвище місце в нашому житті, - говорилося у зверненні «Простору свободи», оприлюдненому в лютому 2009 року, - Кроком до цього стане цьогорічна Проща до Тараса. Чим більше таких кроків ми зробимо на шляху до свободи, тим більш радісно й життєствердно звучатиме Шевченкове пророцтво:

І помоляться на волі невольничі діти».

В рамках підготовки до «Прощі» у березні 2009 року доктор філософії, президент українського ПЕН-клубу Євген Сверстюк прочитав у Києво-Могилянській Академії лекцію «Тарас Шевченко і християнська віра», а рок-гурти «Сад» і «ДельТора» здійснив благодійний тур «Доле, де ти?».

Фото з цих заходів можна побачити тут і тут .

16-17 травня 2009 до Канева вже вдруге з’їхалися сотні людей з різних куточків України. Вони слухали і читали вірші поета, розмірковували над його живописом і текстами. А рок-гурти „Сад”, „ТаРута” і „Наголос на голос” виконали власні пісні, у тому числі – на слова Шевченка.

Фото з «Прощі до Тараса – 2009», можна подивитися тут .

Кульмінацією акції стало дійство „Живий хрест” на Тарасовій горі: під звуки скрипки учасники Прощі вишикувалися в формі хреста, а потім посеред тиші хором прочитали вступ до поеми Шевченка „Неофіти”.

У такий спосіб „прочани” підтримали ідею повернення на могилу Шевченка хреста, знятого комуністами в 1920-х роках. Живий хрест на горі, як і вся Проща до Тараса -2009, має і глибше значення: якщо ми поставимо духовні цінності на найвище місце в нашому житі, легко здолаємо будь-які економічні чи політичні кризи, адже причина цих криз – всередині нас.

Незадовго до дня народження Шевченка в березні 2010 року у Канівській мерії відбулося обговорення ініціативи «Простору свободи», в якому взяли участь десятки десятки українських архітекторів, шевченкознавців, представників громадських та релігійних організацій, місцевої влади. Учасники цього зібрання схвально поставилися до ідеї повернення на могилу поета християнського символу з одночасним збереженням існуючого пам’ятника Кобзарю.

Проща до Тараса - 2010. Канів-Севастополь-Сімферополь

Сотні людей у Каневі, Севастополі та Сімферополі взяли участь у «Прощі до Тараса», яку вже третій рік поспіль організовує Рух добровольців «Простір свободи».

Особливістю цьогорічної Прощі було те, що вона відбувалася не лише на Тарасовій Горі в Каневі, але й у Криму.

22 травня, в день 149-річчя перепоховання Шевченка в Україні, активісти «Простору свободи» запалили на могилі поета вогонь і повезли його до Криму. На Трійцю, 23 травня, вони привезли цей вогонь до пам’ятників Кобзареві в Севастополі й Сімферополі, а також прочитали Шевченків «Заповіт» дванадцятьма мовами світу.

В акції, яка отримала назву «Чому не йде апостол правди і науки» взяли участь не лише кримчани, а й близько сотні гостей з Києва, Кривого Рогу, Донецька, Полтави, Херсона та інших міст України.

«Ми поєднали святкування Трійці і дня виконання Шевченкового заповіту, - говорить координатор акції Тарас Пушкар. - Разом з вогнем із Тарасової гори ми прагнули привезти на кримську землю дух Шевченкового слова, звільнений від бронзи і хрестоматійних нашарувань».

У Сімферополі на тлі читання Шевченкової поезії і співів пісень на вірші поета всі бажаючи змогли взяти участь у перформенсі. За допомогою зустрічного руху на полотні жовтої й синьої фарб, що символізували українські національні кольори, утворився зелений колір Трійці. По закінченні дійства його учасники змогли забрати з собою десятки щойно створених синьо-жовто-зелених шаликів.

Див. також фото з акцій у Каневі, Севастополі та Сімферополі

Проща до Тараса - 2011.

У 150-ту річницю перепоховання Тараса Шевченка в Україні люди з різних куточків країни зібралися на могилі поета. На відміну від звичних ювілейних заходів, акція «Проща до Тараса», організована рухом «Простір свободи», була вільною від офіціозу, мітингування та партійної пропаганди.

Її учасники поклали на могилу Шевченка вінок із терну й пшениці, привезений з Петербурга, де поет помер 150 років тому. Цей вінок повторив останній земний шлях Шевченка, а з Києва до Канева його доставили Дніпром на козацькій чайці «Спас».

На Тарасовій горі здійснено перформенс «Живе слово» -  спробу тут і зараз творити спільну дію, разом пережити Слово й сучасність. Розташувавшись у формі пісочного годинника – знаку часу, учасники дійства влаштували «перегук» між віршами Шевченка й поетів «післяшевченківських» поколінь. Потім нерухомий пісочний годинник перетворився на рухому лемніскату («вісімку») – знак нескінченності, а далі – на коло, в якому учасники хором прочитали Шевченкову «Молитву». На завершення кожен вплів принесену живу квітку у спільний вінок, який учасники дійства поклали на могилу Шевченка.

Жвавий інтерес викликала відкрита лекція Оксани Забужко «Мій Шевченко. Конспект книги, яка ніколи не буде написана». Близько 200 слухачів не лише уважно слухали двогодинний виступ, який для багатьох відкрив цілком нового Тараса Шевченка, але й стоячи проводжали пані Оксану оваціями.

Завершилися «Проща до Тараса» акустичним концертом за участі гуртів «Телері» та «ДельТора».

Фото з акції.